Середня зарплата в Україні: актуальні показники та від чого вони залежать

Коли в новинах з’являється цифра «середня зарплата», більшість людей одразу порівнює її зі своїм доходом. Іноді вона виявляється значно вищою, іноді нижчою, і виникає відчуття, що статистика розходиться з реальністю. Насправді ця цифра просто вимірює не те, що ми звикли від неї очікувати. Нижче розберемо, що саме вона показує, як її рахують і як нею користуватися на практиці.

Середня зарплата в Україні: скільки заробляють у 2026 році

Найсвіжіші дані Держстату, які є на вересень 2026 року, стосуються липня. Середня номінальна зарплата становила 32 243 грн. Це на 1,6% менше, ніж у червні, коли показник сягав 32 783 грн, але на 21,7% більше, ніж торік у липні. З урахуванням інфляції реальне зростання за рік становило12,9%.

Місячні коливання для цього показника звичайні, оскільки на нього впливають сезонні виплати, зокрема відпускні, премії та інші нерегулярні нарахування. Тому динаміку надійніше оцінювати за рік, а не лише від місяця до місяця.

Що означає цей показник? Середня зарплата не є «типовою» зарплатою, це результат ділення: загальну суму нарахованої оплати праці ділять на кількість працівників. Вона показує загальний рівень оплати в економіці, але не каже, скільки отримує конкретна людина.

Дані публікують щомісяця, і вони охоплюють штатних працівників підприємств, установ і організацій, де працює 10 і більше осіб. Працівники менших компаній та самозайняті в цю статистику не потрапляють. Суми наведені до сплати податків, тобто це нараховані гроші, а не те, що надходить на картку.

Чому середня зарплата не дорівнює доходу більшості працівників? Бо розподіл зарплат нерівномірний. У липні в галузі інформації та телекомунікацій середня зарплата становила 78 716 грн, а в освіті лише 20 237 грн. Невелика група високих зарплат піднімає загальне середнє, а в освіті чи охороні здоров’я середня суттєво нижча за загальну. Скільки саме людей отримують менше за середню, щомісячна публікація Держстату не показує, бо медіани в ній немає.

Як розраховують середню зарплату

Формула проста, але в ній є нюанси, які змінюють сприйняття цифри. Почнемо з самого принципу.

Це середнє арифметичне: нараховану оплату праці за період ділять на середню облікову кількість працівників і на кількість місяців у періоді. Уявіть відділ із десяти людей, де дев’ятеро отримують по 20 000 грн, а керівник 120 000 грн. Середня зарплата відділу становитиме 30 000 грн, хоча жоден із дев’яти працівників таких грошей не бачить. Одна висока зарплата зсунула результат на десять тисяч.

Що саме входить у суму? Держстат рахує весь фонд оплати праці, і він складається з трьох частин.

• Основна зарплата охоплює оклади, тарифні ставки та комісійні за виконану роботу.
• Додаткова зарплата включає доплати й надбавки, регулярні премії, оплату надурочних і святкових годин та відпускні.
• Інші заохочувальні й компенсаційні виплати містять одноразові премії та матеріальну допомогу.

Медіанна зарплата працює інакше. Це значення, яке ділить працівників навпіл: половина отримує менше, половина більше. У прикладі з відділом медіана становить 20 000 грн, і вона значно точніше описує, що отримує більшість. Медіана майже не реагує на поодинокі надвисокі зарплати, тому для оцінки «типового» доходу вона зручніша.

У щомісячних даних Держстату медіани немає. Медіанні цифри, які трапляються в новинах, найчастіше рахують за оголошеннями про вакансії, наприклад на сервісах пошуку роботи. Це медіана пропозицій роботодавців, а не фактичних виплат усім працівникам, тому прямо порівнювати її з даними Держстату не можна.

Від чого залежить рівень зарплати в Україні

Зарплату визначає не один чинник, а їхнє поєднання. Дві людини на однаковій посаді можуть отримувати суттєво різні гроші, якщо працюють у різних регіонах або на різних роботодавців.

Регіон

Регіон визначає, скільки роботодавців конкурують за працівників і які саме це роботодавці. Там, де сконцентровані штаб-квартири великих компаній, банки та ІТ-бізнес, вищі не лише окремі зарплати, а й частка високооплачуваних посад. У регіонах із малою кількістю великих підприємств вибір роботодавців менший, а отже, конкуренція за працівників слабша.

Галузь і професія

Галузь задає стелю зарплат. Там, де робота приносить компанії значний дохід, а фахівців бракує, платять більше. Там, де оплата залежить від бюджету або державних тарифних схем, гнучкості менше. Тому однакова професія, наприклад бухгалтер, у банку й у закладі освіти коштує по-різному. Конкретні різниці між сферами наведено в наступному розділі.

Досвід та кваліфікація

Держстат у щомісячній публікації не ділить працівників за досвідом, а розріз за віком, освітою й професійними групами робить лише в окремих структурних обстеженнях, які проводять раз на кілька років. Тому точних загальних цифр для цього чинника немає. Механіка, втім, зрозуміла: зарплата зростає, коли людина бере на себе складніші завдання, відповідальність за результат чи керівництво командою, а також володіє рідкісними навичками. Сам по собі стаж підвищення не гарантує.

Щоб оцінити свою вилку, порівняйте вакансії з вимогою досвіду один-три роки та п’ять і більше років у своєму напрямі. Різниця в запропонованих сумах покаже реальну ціну досвіду на ринку.

Розмір і тип роботодавця

Тип роботодавця визначає, звідки береться зарплата. У приватному секторі вона залежить від доходів компанії та ситуації на ринку, у бюджетній сфері від державного фінансування й тарифних схем. Це одна з причин, чому освіта та охорона здоров’я в липневих даних опинилися серед галузей із найнижчими зарплатами.

Розмір компанії теж має значення, але статистика його майже не показує. Працівники компаній із чисельністю менше 10 осіб у розрахунок середньої не входять, тому судити про їхні зарплати за цифрою Держстату не можна.

Як відрізняються зарплати за регіонами та сферами

Різниця між сферами та регіонами в Україні значно більша, ніж різниця між місяцями чи роками, тому саме вона найбільше впливає на те, наскільки загальна цифра відповідає вашому випадку.

Київ із показником 49 463 грн випереджає решту країни з великим відривом. Зарплата в столиці більш ніж удвічі вища, ніж у Чернівецькій області, де середня становить 23 354 грн. Друге місце у липні посіла Луганська область (35 367 грн), третє Київська (33 268 грн). Найнижчі показники, окрім Чернівецької, у Кіровоградській області (23 532 грн).

Друге місце Луганщини виглядає несподівано і не означає, що там найсильніший ринок праці. Торік, пояснюючи схожий результат, Держстат вказував на склад респондентів: там звітують переважно бюджетні установи, частина з яких перебуває в процесі релокації. Тож цей показник варто читати з поправкою на структуру вибірки.

За сферами розрив ще помітніший. Найвищу середню зарплату мали працівники інформації та телекомунікацій, 78 716 грн, а це майже вчетверо більше, ніж в освіті, де середня найнижча (20 237 грн). Друге місце посіла фінансова та страхова діяльність (64 922 грн), третє професійна, наукова та технічна діяльність (41 050 грн). Серед галузей із найнижчими зарплатами, окрім освіти, мистецтво, спорт і розваги (21 144 грн) та охорона здоров’я із соціальною допомогою (23 758 грн).

Чому регіональні відмінності бувають такими значними? Причин кілька, і вони накладаються одна на одну. По-перше, різна галузева структура: у Києві зосереджено багато роботодавців із галузей, де платять найбільше. По-друге, у регіоні з кількома великими підприємствами середнє сильно залежить від їхньої політики оплати. По-третє, впливає склад респондентів, як у випадку з Луганщиною. І нарешті, до статистики не потрапляють компанії з чисельністю менше 10 осіб, а в регіонах, де переважає дрібний бізнес, це помітна частина зайнятих.

Чому середня зарплата може відрізнятися від реального доходу

Навіть якщо ви працюєте в галузі з високою середньою зарплатою, суму на картці цифра Держстату не передбачить. Причин щонайменше три.

Перша причина в дуже високих зарплатах. Вони тягнуть середнє вгору для всієї вибірки. Оскільки розрив між галузями майже вчетверо, кілька банків чи ІТ-компаній із високими виплатами піднімають цифру, яку потім порівнюють із зарплатою в школі чи лікарні.

Друга причина в податках. З зарплати працівника утримують 18% податку на доходи фізичних осіб і 5% військового збору, разом 23%. З 32 243 грн на руки залишиться близько 24 800 грн, якщо не враховувати податкову соціальну пільгу. Єдиний соціальний внесок у розмірі 22% сплачує роботодавець зверху, і в зарплату працівника він не входить. Для компанії така людина коштує приблизно 39 300 грн на місяць.

Третя причина в преміях, бонусах та інших виплатах. Вони входять у середнє, але для конкретної людини нерегулярні. Тому працівник з окладом нижчим за середню у місяць виплати премії може опинитися вище неї, і навпаки. До того ж статистика показує нараховану зарплату, а не виплачену: станом на 1 серпня 2026 року борги із заробітної плати становили 3,8 млрд грн.

Як правильно використовувати показник середньої зарплати

Показник стає корисним, коли ним користуються за призначенням. Ось як це виглядає на практиці.

• Для порівняння професій дивіться на середню зарплату у вашій та суміжних галузях, а не на загальну по країні, бо розрив між сферами майже вчетверо і загальна цифра для такого порівняння не годиться.
• Під час пошуку роботи орієнтуйтеся на вилки в актуальних вакансіях свого напряму та міста й завжди уточнюйте, чи вказана сума до податків, чи на руки, адже після утримання 23% податків працівник отримує приблизно 77% від нарахованої суми.
• Для оцінки динаміки доходів порівнюйте однакові місяці різних років і дивіться на реальне, а не номінальне зростання: у липні 2026 року номінальне становило 21,7%, а реальне 12,9%.

Чому одного показника недостатньо? Він не показує розподіл: за цифрою 32 243 грн неможливо дізнатися, скільки людей заробляють менше чи більше. Він не охоплює малі підприємства й самозайнятих, відображає нараховане, а не виплачене, і не враховує різницю у вартості життя між регіонами. Найповніше уявлення дають кілька цифр разом: середня зарплата у вашій галузі, вилки в актуальних вакансіях вашої професії та реальна, а не номінальна динаміка доходів.

Читайте також: